🔴 Інна Іваночко: У війні винні ми самі

🔴 Інна Іваночко: У війні винні ми самі

В ефірі головного опозиційного проекту України «Голос Правды» у програмі «убіж часів» на ваші запитання відповіла Інна Іваночко – львівський політик, експерт, оглядач.

Усі таймкоди доступні на нашому YouTube-каналі за посиланням. Наводимо основні цитати:

Про відмову київської влади від обміну полоненими і повернення наших громадян з ЛНР і ДНР:


«Нормальним людям це, звичайно ж, дивно. Тим, хто представляє владу і виносить такі доленосні рішення, – це, напевно, в їхніх інтересах. Тому що вони звільняються від народу України. Віктор Володимирович Медведчук домовився про те, що в односторонньому порядку отримає наших людей, узятих, якщо вже будемо так говорити з усією політичною складовою, взятих в полон на непідконтрольній Україні території Донбасу. Тобто це наших людей там звинувачували в шпигунстві. Полон, як би до них не ставилися, — це завжди погано. І, наскільки я розумію, там і жінки присутні в полоні – а це чиїсь дружини, чиїсь матері, чиїсь діти. Але наші можновладці, як то кажуть, уряд в особі пана Зе плює на народ!.. Якби там були діти політиків, чиновників або тих же соросенят, то вже давно зробили б обмін. А так [триває] війна політичних еліт, і тут робиться все проти опозиції — щоб тільки з нею не погодитися… І «спасибі» Кравчуку».

Про мовні репресії та про знищення всього російського в Україні:

«Про фашизм [в Україні] кажуть, коли ти виходиш на вулицю: «Ну, де ви бачили фашистів? Тут немає фашистів, і тут немає фашистів». Але, насправді, йде фашистська ідеологія — заборонено все, як ми бачимо, російське; знищується все російське. Тому що нам нав’язали агресора, такого вигаданого ворога, для того щоб знищити в нас всю російськість… [Через вимоги влади] у нас намагаються забути російську мову, і я в більшості випадків намагаюся говорити російською – вже просто тому, що цей ген несправедливості, боротьби за правду у мені призводить до того, що, хлопці, треба відроджувати російську мову, яку у нас хочуть знищити».

Чому Західна Україна нав’язує Києву та Східній Україні свої порядки?

«Це політика всієї України, починаючи з 1991 року. І вона йшла повільно, і вона нав’язувалася по всій території України. Так вже історично склалося, що Галичина знаходиться на кордоні між Європою і Східною, і Центральною Україною – нашим пострадянським простором. І там працювали свої технології, вирощувалися націоналістичні рухи в той час, коли та влада начебто була за наші цінності – ходила з георгіївськими стрічками, але закривала очі на вирощування націоналістичних загонів, на вирощування дітей в ненависті до всього минулого. Тому це виросло вже по всій території України. І не можна в цьому звинувачувати тільки Галичину. У цьому потрібно звинувачувати нас самих, тому що ми, народ України, це пропустили, закрили очі».

Чому на Західній Україні немає нормальних героїв, а одні суцільні колаборанти, русофоби і антисеміти?

«Тому що це було вигідно нашим «західним партнерам». І вони грали, напевно, у багатовіковий проект з розвалу не тільки нашої країни, а взагалі наших країн, [в тому числі] Білорусі та Росії. Це ласий шматок. І тут вже ми безсилі на сьогоднішній день; ми не можемо змінити те, що сталося, починаючи з 1991 року. «Спасибі» Горбачову та іншим діячам, які розвалили таку країну. І «спасибі» Кравчуку, через якого країна пішла під нуль, починаючи з 1991 року — коли почали розоряти, банкрутити підприємства, коли знищувалося буквально все. Я це все пережила і прекрасно пам’ятаю. І наш народ пам’ятає. Я думаю, що в майбутньому такі люди не будуть героями і символами нашої країни, якими сьогодні їх підносять нашому українському суспільству».

Чи багато жителів Західної України ненавидять Росію?

«Скажу правду: ні, не багато — так само, як і по всій Україні. Ця меншість рулить країною. Просто вони керовані і оплачувані. Простий народ нормально ставиться як до «російського світу», так і до російських людей. І я скажу, що це не тільки в місті, але і в селах. [Наприклад], є люди, які не вміють розмовляти російською, але вони прекрасно говорять українською з російськомовними громадянами. І у них нормальні відносини. І я, спілкуючись з ними, не раз чула: вони кажуть, що у війні винні ми самі. Це я чула [навіть] на базарах — кажуть бабусі, які приїжджають з сіл. Вони кажуть: «І не треба нам розповідати, що це якийсь російський окупант або ще хтось», або що у нас ж*д, моск*ль або ще хтось винні у всіх бідах. Ні! Винні, перш за все, ми самі. Тому що ми допустили у себе».

Повна версія онлайн-спілкування — на відео.

Источник

Поделитесь материалом в соцсетях.